Пекін — столиця Китаю, де за мурами імператорських палаців шумить мегаполіс із понад двадцятьма мільйонами жителів. Назва міста означає «Північна столиця»: так його назвали правителі династії Мін, які 1421 року перенесли сюди двір із південного Нанкіна. Ще раніше на цьому місці стояв Ханбалик, ставка монгольського хана Хубілая, яку описував Марко Поло. За шість століть імператори звели тут палаци, храми й сади, які нині охороняє ЮНЕСКО як світову спадщину, а по сусідству з ними виросли футуристичні вежі й олімпійські стадіони двох Олімпіад. Між широкими проспектами досі ховаються хутуни — вузькі провулки з одноповерховими садибами, де пекінці сидять на порозі й грають у маджонг. Тут зібрано двадцять місць, які варто побачити: ось що подивитись у Пекіні та околицях — від Забороненого міста до Великого китайського муру.
Що подивитися в Пекіні в першу чергу
Історичний центр вибудуваний уздовж однієї осі з півдня на північ: від воріт Цяньмень через площу Тяньаньмень і Заборонене місто до пагорба Цзіньшань і Барабанної вежі. Довкола центру кільцями розходяться швидкісні дороги, а відстані тут такі, що пішки місто не обійдеш. Виручає метро — одне з найбільших у світі, з покажчиками й оголошеннями англійською, і їздити ним значно швидше, ніж стояти в заторах на таксі. Перед кожною станцією метро й на вході до головних пам'яток стоять рамки й перевіряють сумки, тож паспорт завжди тримайте при собі.
1. Заборонене місто
П'ять століть, з 1420 по 1924 рік, за червоними мурами цього палацу жили двадцять чотири імператори династій Мін і Цін, а простим людям вхід сюди був заборонений під страхом смерті. Це найбільший збережений палацовий комплекс у світі: майже тисяча будівель із жовтою черепицею, внутрішні двори, мармурові мости й сходи. Легенда каже, що кімнат тут 9999 — на одну менше, ніж у небесного палацу, бо земний владика не смів зрівнятися з Небом.
Тепер це Музей Гугун, і на огляд варто закласти щонайменше пів дня. Заходять із півдня через ворота Умень, проходять тронні зали Вищої гармонії, далі — житлові покої, сад імператора й виходять на північ, просто навпроти парку Цзіньшань. Кількість квитків на день обмежена, тому їх бронюють заздалегідь, а найменше людей тут одразу після відкриття.
2. Площа Тяньаньмень
Площа перед Забороненим містом — одна з найбільших у світі, і саме тут 1 жовтня 1949 року Мао Цзедун проголосив Китайську Народну Республіку. З півночі над нею височіють ворота Тяньаньмень, тобто «Брама небесного спокою», з великим портретом Мао, а посередині стоїть обеліск Пам'ятника народним героям. На заході площу замикає Будинок народних зборів, на сході — Національний музей Китаю, найбільший у світі за площею однієї будівлі, а на півдні — мавзолей Мао.
Найурочистіша мить — підняття прапора на світанку, на яке пекінці приходять ще затемна, і спуск прапора на заході сонця. На підходах до площі перевіряють документи й сумки, і там бувають черги, тож закладіть на це час. У музеї варто подивитися зали стародавнього Китаю з бронзою, нефритом і порцеляною.
3. Храм Неба
Тут імператори щороку молилися Небу про добрий урожай, і весь комплекс задуманий як модель світу: квадратні основи символізують землю, круглі споруди — небо. Головна будівля — Зала молитов за врожай із потрійним синім дахом, зведена з дерева без жодного цвяха. Південніше розташовані Стіна відлуння, біля якої шепіт чути на протилежному боці, і триярусний мармуровий вівтар Неба.
Храм оточує величезний парк зі старими кипарисами, і вранці він стає справжнім клубом за інтересами. Пенсіонери займаються тайцзицюанем, танцюють, співають, грають у карти й шахи або пишуть водою ієрогліфи на плитах доріжок. Прийти сюди зранку — найкращий спосіб побачити повсякденне життя Пекіна.
4. Літній палац
Імператорська заміська резиденція на північному заході міста займає майже три квадратні кілометри, і три чверті цієї площі припадає на озеро Куньмінху. Над водою здіймається пагорб Довголіття з храмами й пагодою Пахощів Будди, а до острова на озері веде міст на сімнадцять арок. Палац особливо любила вдовуюча імператриця Цисі, яка, за переказами, витратила на його відновлення гроші, призначені для флоту.
Уздовж берега тягнеться Довга галерея, критий коридор, стелю й балки якого прикрашають тисячі розписів зі сценами з легенд і романів. Біля її кінця стоїть Мармуровий човен — павільйон у формі корабля, що ніколи не виходив у плавання. Улітку озером катаються на човнах, а взимку, коли вода замерзає, — на ковзанах.
5. Великий китайський мур
До найвідоміших ділянок муру з Пекіна можна дістатися за день. Найближча й найпопулярніша — Бадалін, кілометрів за вісімдесят на північний захід, збудована 1505 року: туди ходить потяг, але й туристів там найбільше. Спокійніша й мальовничіша Мутяньюй: на відрізку завдовжки понад два кілометри тут стоять 22 сторожові вежі, нагору піднімає канатна дорога, а вниз можна з'їхати на санях жолобом.
Любителі пішого туризму обирають Цзіньшаньлін за кордоном провінції Хебей: стіна там частково відреставрована, а частково стоїть такою, якою її залишили будівельники династії Мін. Їхати на мур краще з самого ранку, щоб устигнути до натовпів, і в зручному взутті, бо сходи круті й нерівні. Історію самої споруди ми докладно розповіли в статті про Велику Китайську стіну.
6. Храм Юнхегун
Найбільший у Пекіні буддійський монастир тибетської школи Гелуг спершу був палацом принца, який згодом став імператором Юнчженом. Після його сходження на трон резиденцію перетворили на храм, і тепер тут поєднуються китайська й тибетська архітектура: червоні стіни, золоті дахи, барабани й молитовні барабанчики.
Двори заповнені димом пахощів, бо вірянин запалює ароматні палички й кланяється на чотири сторони світу. В останній залі стоїть статуя Майтреї, вирізьблена з одного стовбура сандалового дерева: 18 метрів над підлогою і ще 8 під нею. Поруч, через дорогу, розташовані храм Конфуція й Імператорська академія, тож їх зручно оглянути разом.
7. Хутуни й озера Шичахай
Хутуни — вузькі провулки між сихеюанями, традиційними садибами з глухими сірими стінами й внутрішнім двором. Колись так було забудоване все старе місто, і хоча багато кварталів знесли, на північ від Забороненого міста їх збереглося чимало. Найвідоміший — Наньлогусян, провулок завдовжки близько 800 метрів із часів династії Юань, де тепер кав'ярні, крамнички й вулична їжа, але варто звернути в бічні проходи, де триває звичайне життя.
Поруч лежать три озера Шичахай, назва яких означає «озеро десяти храмів». Найжвавіше з них — Хоухай із барами й живою музикою на березі, а взимку на льоду тут катаються на ковзанах і кріслах-санчатах. Звідти рукою подати до Барабанної й Дзвонової веж, які колись сповіщали місту час, і до палацу князя Гуна.
8. Парки Цзіньшань і Бейхай
Пагорб Цзіньшань насипали із землі, вийнятої під час копання рову навколо Забороненого міста, і з павільйону на його вершині відкривається найкращий вид на море золотих дахів палацу. На одному зі схилів останній мінський імператор наклав на себе руки 1644 року, коли повстанці вже вдерлися до столиці. Сюди варто підніматися одразу після огляду палацу, бо вихід із нього розташований якраз навпроти.
На захід від пагорба розкинувся Бейхай, колишній імператорський сад, понад половину якого займає озеро. На острові Цюндао стоїть Біла дагоба — ступа, яку видно з багатьох точок старого міста. Тут катаються на човнах, слухають вуличних музикантів і роздивляються Стіну дев'яти драконів, викладену з кольорової глазурованої плитки.
9. Олімпійський парк
Пекін — перше місто, що приймало і літні, і зимові Олімпійські ігри: 2008 і 2022 року. Головна арена, Національний стадіон, через переплетені сталеві балки отримала прізвисько «Пташине гніздо» й вміщує 80 тисяч глядачів. Поруч стоїть «Водяний куб» — плавальний центр із фасадом, схожим на мильні бульбашки, де під час зимової Олімпіади змагалися керлінгісти.
Найефектніше парк виглядає ввечері, коли «Гніздо» світиться червоним, а «Куб» — блакитним. Широкими алеями гуляють родини, запускають повітряних зміїв і катаються на роликах, а на північ від стадіонів тягнеться великий лісопарк з озером. До парку легко доїхати метро, і його можна поєднати з відвідинами арт-зони 798.
10. Арт-зона 798
Квартал на північному сході міста займає корпуси колишнього військового заводу, збудованого в 1950-х за участі інженерів із НДР. Високі цехи з пилкоподібними дахами й червоні гасла на стінах стали тлом для галерей, студій дизайнерів, книгарень і кав'ярень, а сам квартал — головним місцем сучасного мистецтва Китаю.
Тут проходять виставки, фестивалі дизайну й кіно, а на вулицях стоять великі скульптури, з якими залюбки фотографуються. Більшість галерей можна відвідати без квитка, тож на квартал варто закласти кілька годин і просто блукати від однієї зали до іншої, заходячи по дорозі на каву.
Визначні пам'ятки Пекіна: що ще відвідати, перебуваючи в місті
- Юаньмін'юань — руїни Старого літнього палацу з європейськими павільйонами, який 1860 року спалили британські й французькі війська.
- Храм Конфуція — другий за величиною конфуціанський храм Китаю, збудований 1302 року, з 198 стелами, на яких вибито імена понад 51 тисячі вчених.
- Палац князя Гуна — садиба з садами біля озер Шичахай, яку звели для сановника Хешеня, найвідомішого хабарника в історії Китаю.
- Цяньмень і Дашилань — стародавня брама на південь від площі й торгова вулиця за нею зі старовинними аптеками, крамницями шовку й чаю.
- Ванфуцзін — головна торгова вулиця, названа на честь князівських садиб і колодязя з солодкою водою, що колись тут стояли.
- Люлічан — вулиця з крамницями пензлів, туші, паперу для каліграфії й антикваріату, де колись був завод глазурованої черепиці для палаців.
- Гробниці Мін — долина, де поховано тринадцять імператорів династії Мін, зі Священною дорогою, обабіч якої стоять кам'яні звірі й воїни.
- Парк Сяншань — Ароматні пагорби на заході міста, які восени червоніють від кленів і скумпії.
- Пекінський зоопарк — найстаріший зоопарк Китаю, заснований 1906 року, головні мешканці якого — великі панди.
- Національний центр виконавських мистецтв — оперний театр у формі скляного напівяйця посеред озера біля площі Тяньаньмень, який пекінці так і звуть «Яйцем».
Що подивитися в Пекіні за 1 день, 2 або 3 дні
Скільки днів достатньо в Пекіні? Головне можна побачити за три, а з поїздками за місто знадобиться чотири-п'ять. Перший день: зранку площа Тяньаньмень, потім Заборонене місто, після нього підйом на Цзіньшань і прогулянка Бейхаєм, а ввечері — Ванфуцзін або Цяньмень. Другий день цілком віддайте Великому муру: на Мутяньюй виїжджають на світанку й повертаються надвечір. Третій день почніть у Храмі Неба серед пенсіонерів із тайцзи, далі Юнхегун і храм Конфуція, а надвечір — хутуни й бари Хоухаю. Якщо є четвертий і п'ятий дні, додайте Літній палац із руїнами Юаньмін'юаня, Олімпійський парк і арт-зону 798, а з дітьми — парк Universal Beijing Resort на сході міста.
В який місяць краще їхати до Пекіна? Найприємніше навесні, у квітні й травні, і восени, з вересня до кінця жовтня, коли сухо, сонячно, а парки стоять у золоті й багрянці. Літо спекотне й вологе, з липневими зливами, взимку ж холодно й сухо, з морозами й пронизливим вітром, зате тоді менше туристів і можна покататися на льоду озер. Навесні часом налітають піщані бурі з пустелі Гобі, тож у такі дні знадобиться маска. На початку жовтня, у «золотий тиждень» довкола Дня утворення КНР, і на китайський Новий рік пам'ятки переповнені, тож ці дати краще оминути. Мова — китайська, англійською говорять мало, тому знадобиться перекладач у телефоні. Готівкою розраховуються все рідше: місцеві платять через Alipay і WeChat Pay, які приймають і іноземні картки. А звичні Google-сервіси й західні соцмережі в Китаї не працюють, тож про зв'язок варто подбати до поїздки.
Безкоштовно можна погуляти площею Тяньаньмень, хутунами, берегами Хоухаю, вулицями Ванфуцзін і Цяньмень, а також обійти більшість галерей арт-зони 798. З дітьми варто поїхати до Universal Beijing Resort із зонами «Кунг-фу Панди» й «Гаррі Поттера», до панд у зоопарку, в Олімпійський парк і на Мутяньюй, де з муру спускаються на санях. Головна страва міста — качка по-пекінськи: її запікають до хрусткої шкірки, ріжуть просто біля столу й загортають у тонкі млинці з цибулею, огірком і солодким бобовим соусом. Скуштуйте також цзяоцзи — пельмені з різними начинками, локшину чжацзянмянь із соусом із ферментованих бобів і танхулу — плоди глоду в карамелі на паличці. Увечері варто піти на виставу пекінської опери з яскравим гримом або на шоу акробатів і кунг-фу, а потім посидіти в чайному будинку.
Найпростіше з України летіти через Варшаву, звідки до Пекіна без пересадок літає Air China, і переліт триває дев'ять-десять годин. Місто має два міжнародні аеропорти: Столичний — за 32 кілометри від центру в північно-східному напрямку, і Дасін у формі морської зірки за 46 кілометрів на південь, і до обох ходять швидкісні аероекспреси. Для поїздки до Пекіна громадяни України мають оформити візу, по яку звертаються до посольства чи консульства КНР у країні свого перебування, а паспорт має бути дійсним ще щонайменше пів року. Крім того, не раніше ніж за добу до прильоту треба заповнити електронну міграційну картку й зберегти QR-код, який показують на паспортному контролі.
Якщо Пекін — це мрія на майбутнє, а Китаю й моря хочеться вже зараз, зверніть увагу на тропічний острів Хайнань. Команда турфірми ТурПошук підбере тури на Хайнань із готелями на пляжах Саньї, куди з Праги літають чартерні рейси. Громадянам України, які прилітають прямо до Саньї, віза не потрібна: достатньо за 24 години до прибуття заповнити ту саму електронну міграційну картку. Наші менеджери допоможуть і з Пекіном — забронювати готель біля старого міста чи станції метро. Інші варіанти під ваші дати знайдуться в пошуку турів, а для вильоту найближчими днями підійдуть гарячі тури. Напишіть нам, і ми разом складемо маршрут від імператорських палаців до хайнаньських пляжів.
